Наші маленькі справи, для великої шкільної родини, для кращого майбутнього

31 жовтня за традицією англомовних країн ми святкували "Halloween"

      Благодійна тематична дискотека "Halloween Party" відбулася за планом. Більшість гостей дискотеки виконали вимогу - прийшли у відповідних темі заходу образах. У нас було багато "привидів", "відьом", "леприконів", "фей", "чорних котів", "зомбі" та багато інших героїв свята. Воно хоч і запозичене, і святкується переважно в англомовних країнах, та є зв'язок і з українськими традиціями та віруваннями. Для когось Хелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що
це – "диявольське свято, яке не повинне з'являтись у лексиконі українців". Що ж, у кожного своя думка на цей рахунок. Але яке ж все таки відношення Хелловін має до України?В принципі, ніякого. Якщо не брати до уваги той факт, що останніми роками свято стає все популярнішим серед української молоді. Ви, мабуть, скажете, що це неповага до власних звичаїв, чи, боронь Боже, диявольські забави. Звичайно, ми повинні перш за все дотримуватись своїх власних традицій, але потрібно поважати й інші культури. Інакше нам не стати частиною світової спільноти, до якої ми так прагнемо. І те, що в цей день дітлахи перевдягаються у різноманітні костюми, деколи й не дуже "світлі" та "добрі", ще нічого не означає.

Адже ви забуваєте, що окрім чортенят і вампірчиків, на вулицях можна зустріти також Білосніжок і суперменів.Однак асоціація не випадкова. Вважається, що в цей день уся нечисть приходить у наш світ погуляти, так би мовити, ну і нашкодити комусь, звичайно. Але що ми насправді знаємо про це свято, що так голосно протестуємо проти нього?
Давайте зануримось в історію, і все ж таки спробуємо зрозуміти причини виникнення Хелловіну. Виявляється, свято досить старовинне, і навряд чи будь-чиї предки, древні народи із самобутньою культурою, поклонялися б нечистій силі. Окрім того, свято не тільки американське, його здавна відзначають багато англомовних держав. Так, Хелловін походить від старовинного кельтського свята жнив та дня мертвих (не спішіть з повчаннями, дочитайте до кінця). Все почалось з невинного 1 листопада, яке древні кельти обрали для особливого святкування – Савину (день вшанування предків і щось на кшталт нового року). Це був день, коли на землю падав перший сніг, зима приходила на зміну літу, а кельти збирали врожай. Не дивно, що в такий моторошний час, вважалось,що мертві повертаються на землю, аби відвідати живих родичів. Що ж тут поганого. Не тільки кельти вірили у те, що душі померлих можуть відвідувати живих. Слов'яни (особливо українці та білоруси), наприклад, періодично здійснювали обряди під назвою "Діти", "Баби" та "Діти" для поминання померлих родичів.

У відповідні дні люди йшли на могили рідних і вшановували їх, приносячи гарячі поминальні страви (вважалось, що духи могли вдихати запах цієї їжі). А під час сімейних трапез на столі з'являлись додаткові столові предмети для гостей з потойбіччя. Окремо згадувалось ім'я кожного предка. А ще, якщо пригадуєте, різдвяною прикрасою столу в українців споконвіку був дідух, який символізував не тільки врожай та добробут, а й предка, зачинателя та оберега роду, тобто мав пряме відношення до вищезгаданого обряду. Цей символ не є насправді християнським, він має язичницьке коріння. Наші предки вірили, що це дух всіх дідів-попередників роду. Коли з'явилось християнство, такі обряди не зникли, але дещо змінились, саме тому важко прослідкувати, які традиції були язичницькими, а які додались з часом. 

     Отже, гарний настрій забезпечували самі собі: підібрали улюблену музику, створили відповідну атмосферу завдяки атрибутам свята, знову ж - одяг та грим, веселі конкурси... Одним словом, було весело.